Японія являє собою яскравий приклад країни, дуже активно бере участь в міжнародному географічному поділі праці. Для неї характерний розвиток усіх видів зовнішньоекономічних зв’язків, і вони багато в чому визначають її роль у світовому господарстві і забезпечують її економічну безпеку. Але значення окремих видів таких зв’язків змінювалося з часом. На першому і другому етапах розвитку країни вони зводилися в основному до зовнішньої торгівлі. Але потім Японії вдалося завоювати досить міцні позиції в таких видах діяльності, як вивіз капіталу, виробничі, науково-технічні та інші зв’язки.
За розмірами зовнішньоторговельного обороту (1225 млрд дол) сучасна Японія займає четверте місце в світі після ФРН, США та Китаю. Її частка у світовому експорті товарів перевищує 5,5%, а в світовому їх імпорті – 4,5%. По експорту послуг вона поступається тільки США, Німеччини та Великобританії, а по їх імпорту – США та Німеччини. Торговий баланс країни традиційно має позитивне сальдо: у 2006 р. перевищення експорту над імпортом досягла 70 млрд дол Але при цьому за рівнем відкритості своєї економіки Японія поступається більшості країн Західної Європи, оскільки її експортна квота становить тільки 14% загального обсягу ВВП.
На тлі постійної тенденції до підвищення зовнішньоторговельного обороту його структура аж ніяк не залишалася незмінною. Як вже було згадано, відомий журналіст В. В. Овчинников якось порівняв економіку Японії на першому етапі її розвитку з величезним переробним заводом, який ввозить майже всі необхідну сировину, а потім, переробивши, відправляє його на світовий ринок вже у вигляді готової продукції . Не дивно, що на цьому етапі Японія перетворилася на найбільшого світового імпортера мінеральної сировини і палива та експортера продукції чорної і кольорової металургії, суднобудування, нафтохімії. Потім в структурі експорту країни все більшу роль почали грати автомобілі, побутова електроніка, а ще пізніше-різні види наукомісткої продукції.
Структура експорту Японії:
- машини і обладнання;
- автомобілі;
- судна;
- прилади і оптика;
- радіоелектроніка;
- сталь і прокат.
Даючи більш детальну характеристику географічного розподілу японського імпорту, можна додати, що перше місце в ньому займають країни Східної і Південно-Східної Азії. Тут найбільш великими контрагентами Японії з імпорту виступають Китай (21% всього імпорту, перше місце), Республіка Корея, Індонезія, Малайзія, Тайвань. З країн цього субрегіону Японія ввозить паливо і сировину: нафту, деревину, а також зріджений природний газ, руди чорних і кольорових металів, різноманітну продукцію тропічного землеробства, текстиль.
Друге місце в імпорті Японії займають США, і особливо райони їх Тихоокеанського узбережжя (Каліфорнія), звідки надходять як готові вироби, так і кам’яне вугілля, бавовна, пшениця (рис. 126), деревина, фосфорити, фармацевтичні товари, комп’ютери. У 1990-х рр.. значення США в японському імпорті ще більше зросла, насамперед за рахунок машин і устаткування. Досить велика також частка зарубіжної Європи (10%, на першому місці Німеччина). Частка країн Південно-Західної Азії досягла свого піку в 1980 р., що було пов’язано з різким підвищенням цін на нафту, але потім вона скоротилася, хоча і нині становить 11% (Саудівська Аравія, ОАЕ). А от частка Австралії, навпаки, весь час зростає. На цю країну нині припадає близько 1/2 всього японського імпорту кам’яного вугілля і залізної руди, значна частина імпорту вовни (рис. 126). В імпорті Японії з Росії перше місце належить деревині, друге – кам’яному вугіллю, третє – рибі та іншим продуктам морського промислу. До цього переліку повинні додатися нафту і СПГ.
Структура імпорту:
- паливо і сировина;
- продовольство;
- тканини;
- продукція хімічної промисловості.
З інших форм зовнішніх економічних зв’язків найбільше значення в Японії придбав, мабуть, експорт капіталу. Він має прямий зв’язок з ростом золотовалютних резервів Японії (донедавна першого, а тепер друге місце в світі після Китаю – 865 млрд дол в 2006 р.), концентрацією найбільших банків світу, що зробило Країну висхідного сонця воістину «країною висхідній ієни» . В експорті капіталу з Японії беруть участь і держава, і монополії. Він виробляється головним чином у формі позичкового капіталу – так званих ієна-позик, наданих на пільгових умовах, і різноманітних грантів, але також і у формі прямих закордонних інвестицій. У середині 1980-х рр.. за загальними розмірами експорту капіталу Японія вийшла на перше місце в світі і довго його утримувала. Але після азіатської фінансової кризи 1997-1998 рр.. обсяг цього експорту значно зменшився.
