Географічне положення Японії

Географічне положення та основні відомості про країну. Японія — острівна держава, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, на стику материка Євразія і Тихого океану. На сході й півдні вона омивається водами Тихого океану, на заході — Східнокитайським і Японським морями. Японія — це 4 тис. островів, найбільші з яких Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. Географічне положення країни сприятливе для розвитку економіки, оскільки Японія інтенсивно використовує Тихий океан як транспортне поле з безмежною кількістю магістралей в усіх напрямках. Територія — 377,8 тис. км2. Столиця — Токіо (8,1 млн. жителів). Адміністративно-територіальний поділ: 47 префектур. Офіційна мова — японська. Основні релігії — синтоїзм, буддизм. 

Природні умови та ресурси. Понад 3/4 території країни — під горами й височинами. Це молоді гори, тому тут багато вулканів, часті землетруси. Найвища вершина Японії — вулкан Фудзіяма (3776 м.). Найбільша низовина (Токійська, або Канто) знаходиться у східній частині найбільшого острова країни Хонсю (Хондо). На південних островах Рюкю переважають низькогір'я і плато.

Клімат Японії мусонний. На півночі (острів Хоккайдо та більша частина острова Хонсю) він помірний. Південна частина острова Хонсю та острови Сікоку й Кюсю знаходяться в субтропічному поясі. На Хоккайдо в районі Саппоро середні температури січня -5 °С, липня +22 °С; на півдні острова Сікоку — відповідно +6 і +27 °С, на Окінаві (острови Рюкю) — +16 і +28 °С. Зимовий мусон дме з холодного материка і охолоджує територію країни. Літній мусон приносить з океану опади. У цілому по країні випадає близько 1800 мм опадів. На клімат різних частин Японії впливають рельєф і морські течії

Країна має густу мережу коротких, але повноводних гірських річок. Найбільші з них — Сінано, Тоне, Кітанамі течуть на острові Хонсю. Після проходження тайфунів бувають повені. У Японії чимало озер. Вони різні за походженням і величиною. Найбільше з них — Біва площею 716 км2.

У північній частині Японії поширені підзолисті й лугово-болотні ґрунти. На півдні помірної зони переважають бурі лісові. У субтропічній і тропічній частинах — жовтої червоноземи. У долинах річок і на низовинах поширені окультурені алювіальні ґрунти.

Понад 2/3 території країни — під лісами й чагарниками. Багато лісових насаджень. Хвойні породи становлять близько 37% площі всіх лісів. Серед рослин багато ендеміків. На острові Хоккайдо розпросторилися хвойні ліси з ялини та ялиці. У підліску тут переважає бамбук. У південних районах Хонсю хвойні ліси змінюються широколистяними з дуба, клена, бука, каштана, липи тощо. Схили гір на островах Сікоку й Кюсю вкриті вічнозеленими субтропічними лісами з магнолії, камфорного дерева, японського кипариса, вічнозеленого дуба тощо. На островах Рюкю ростуть мусонні ліси з пальм, фікусів, деревоподібної папороті тощо.